Неспроможна держава: Іструкція з розшматування Росії

Януш Бугайський – автор

Марія Дуброва, Ганна Мельниченко, Олександр Охріменко, Ганна Рак – перекладачі

Мова перекладу: українська

Видавці: Jamestown Foundation / ARC.UA
Мова перекладу: українська

У цій книзі Януш Бугайський стверджує, що Російська Федерація є не стабільною державою-наступницею Радянського Союзу, а неспроможною державою, яка переживає глибокий структурний і політичний занепад. Після трьох десятиліть невдалих спроб перетворити Росію на національну державу, громадянське політичне утворення або життєздатну імперію федерація й надалі спирається на крихкі історичні засади та не має спільної національної ідентичності, здатної об’єднати її населення. Натомість Росію визначають глибокі внутрішні суперечності між націоналістами, імперіалістами, централістами, лібералами та федералістами, а також дедалі гостріша напруга між Москвою, регіонами країни та національними республіками.

Бугайський пов’язує прискорення процесу державної неспроможності Росії з поєднанням довготривалих чинників: економічної стагнації, поглиблення соціальної та регіональної нерівності, демографічного спаду, укоріненої корупції, персоналістського правління, недовіри до інституцій та зниження суспільної довіри до офіційної пропаганди. У міру посилення репресій задля збереження централізованого контролю в умовах погіршення ситуації зростає ризик насильницького розпаду.

Автор стверджує, що Владімір Путін, який прийшов до влади з обіцянкою не допустити розпаду Росії, зрештою може увійти в історію як лідер, за правління якого цей розпад відбувся. У міру ослаблення влади Москви, ймовірно, виникатимуть нові територіальні утворення та протодержави, сформовані під впливом регіонального, етнічного й політичного відродження. Ці утворення-наступники розвиватимуться різними шляхами: одні сформують нові держави, інші випробовуватимуть федеративні або конфедеративні моделі, водночас імовірними залишатимуться прикордонні суперечки та регіональна нестабільність.

На завершення Бугайський аналізує міжнародні наслідки фрагментації Росії та стратегічні рішення, які постануть перед Сполученими Штатами та їхніми союзниками. Він наголошує, що управління процесом розпаду Росії вимагатиме підтримки регіонального самовизначення, зміцнення безпеки сусідніх держав, координації з провідними світовими державами та розвитку трансатлантичної взаємодії з новими постросійськими утвореннями.